Ви тут: Головна Про Факультет Новини Події Музейний день 16 грудня 2017 року

Музейний день 16 грудня 2017 року

День 16 грудня 2017 р. став другим суботнім музейним днем для студентів першого курсу Інституту людини спеціальностей «Психологія», «Соціальна педагогіка» та «Соціальна робота» та для студентів третього курсу Історико-філософського факультету спеціальності «Історія».  Ми  відвідали три музеї разом із к.і.н., доцентом кафедри історії України, науковим керівником Студентського історичного гуртка «Енігма» Тарасенко О.О.

Музей видатних діячів української культури, який складається із трьох музеїв, був створений у 1987 р. на підставі того історичного факту, що наприкінці XIX - початку ХХ ст. спеціально оселилися у близькому сусідстві родини видатних українських митців Лесі Українки, Миколи Лисенка, Михайла Старицького і Панаса Саксаганського. Сучасники називали цей куточок Києва (квартал між вулицями Саксаганського та Жилянською) «Українським Парнасом».

Першим музеєм був Музей Михайла Старицького.

Музей видатного українського драматурга, поета, прозаїка, перекладача, громадського діяча, одного з засновників українського професійного театру – Михайла Петровича Старицького було відкрито у серпні 2002 року. У квартирі по вулиці Маріїнсько-Благовіщенській, 93 (тепер вул. Саксаганського) письменник з дружиною Софією Віталіївною, донькою Марією та сином Юрієм оселився 1901 р. і прожив три останні роки свого життя.

Експозиція складається з двох частин. Перша – меморіальна квартира письменника, у якій відтворено інтер’єри вітальні, кабінету Старицького, кімнати старшої доньки Марії, їдальні та створено виставку „Літературна і театральна діяльність М. Старицького”. Другу частину експозиції, „Продовження сімейних традицій”, присвячено життєвому та творчому шляху дітей і онуків письменника. Всі вони, вірні батьківському заповіту, зробили чималий внесок у розвиток національної культури. Експозицію розміщено у квартирі другої доньки письменника Людмили Михайлівни Старицької-Черняхівської. Основу фондової колекції музею становлять унікальні речі, що належали Старицькому та його родині, сімейні реліквії, рідкісні фото, документи, першодруки творів письменника. Їх разом з архівом родини передала музею онука Михайла Петровича – Ірина Іванівна Стешенко.

Другим музеєм був Музей Миколи Лисенка.

У будинку на Маріїнсько-Благовіщенській, 95 проминули вісімнадцять останніх років життя основоположника української класичної музики, славетного піаніста, хорового диригента, засновника національної мистецької освіти і видатного громадського діяча Миколи Віталійовича Лисенка.Тут написані основні його твори. Тут росли діти. Сюди торували стежку митці і громадські діячі, студентство і прості люди, знаходячи в особі господаря щирого друга, порадника, однодумця.

Меморіальний розділ експозиції відтворює передпокій, робочий кабінет митця, їдальню та вітальню. Збереглося багато речей і меблів з кабінету, і тому відповідність історичному інтер’єру тут надзвичайно висока. Навіть шпалери було виготовлено вручну за старими зразками, які знайшли на стінах під час реставрації будинку. У вітальні меморіальної квартири й сьогодні можна почути чарівні звуки Лисенкового роялю. У 10 залах музею зібрано документи та матеріали, що розповідають про життя, творчість і громадську діяльність Миколи Лисенка. Окремі розділи експозиції присвячені композиторській, театральній, виконавській, педагогічній та громадській діяльності видатного українського митця і громадянина.

Третім був Музей Лесі Українки.

Влітку 1899 р. Косачі зняли помешкання на першому поверсі у правому крилі будинку, що належав відставному інженер-капітану, дворянину М. С. Хитрово. Картуш з рельєфним зображенням його родинного герба і нині прикрашає фасад особняка. Відтоді ціле десятиліття життя родини Косачів було пов’язано з цією адресою Києва: Маріїнсько-Благовіщенська, 97. Стіни меморіального будинку бережуть пам’ять про славетну поетесу. Леся Українка часом лише листовно могла розділити з рідними свої думки і почуття. Невиліковна в ті часи недуга – туберкульоз змушувала її часто виїздити на лікування, а холодну пору року проводити в більш теплих краях. У Києві поетеса бувала наїздами, виняток становлять лише осінньо-зимові сезони 1899-1901 та 1905-1907 рр., проведені в місті. З роками хвороба прогресувала, і періоди перебування на київській землі ставали все коротшими…

Квартира Косачів на Маріїнсько-Благовіщенській складалася з передпокою і 5 кімнат. Тут завжди було людно: приходили друзі, знайомі, відвідувачі в справах видання журналів “Рідний край” і “Молода Україна”, редакція яких містилася в цьому ж помешканні, оскільки головним редактором цих часописів була мати поетеси Ольга Петрівна Косач ( літературний псевдонім – Олена Пчілка). Старші діти Косачів здобували освіту, працювали в різних містах і періодично, вже зі своїми сім’ями, приїздили побачитися з рідними. У вільних і невільних подорожуваннях родини Косачів-Драгоманових, непростих історичних обставинах втрачено чимало сімейних реліквій. Але ті речі, що збереглися, знайшли своє місце у відтвореній меморіальній квартирі. Інтер’єр доповнили оригінальні типологічні меблі та ужиткові предмети тієї епохи, які за описами подібні до меморіальних, а також речі, виготовлені за тогочасними зразками. Джерелом для наукової реконструкції та реставрації послужили архівні документи, фото, листи та спогади рідних та знайомих поетеси. І сьогодні відвідувачі музею можуть поринути в епоху столітньої давнини, відчути атмосферу, в якій мешкала родина Косачів. Сім залів літературної експозиції розповідають про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, про родини Драгоманових і Косачів, коло друзів та однодумців поетеси. Майже повністю експозиція побудована на матеріалах ХІХ – початку ХХ ст.

Екскурсії, які ми почули у меморіальних музеях – помешканнях видатних українських діячів Лесі Українки, Миколи Лисенка, Михайла Старицького і Панаса Саксаганського, їхніх побут та речі, які ми побачили, вся атмосфера їхніх домівок ще раз переконують, що життя, діяльність та безцінна творча спадщина наших українських митців Лесі Українки, Миколи Лисенка, Михайла Старицького і Панаса Саксаганського – це золотий скарб української історії та культури та українського народу.

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Про Факультет Новини Події Музейний день 16 грудня 2017 року